Середньовічний Хотин

Готичне мистецтво було переважно культовим та розвивалося в рамках феодально-релігійної ідеології. У ньому відбилося формування національних держав, зміцнення міст і міських торгових та ремісничих кіл.

Ціннісно-ментальна революція породить нову українську культуру та стрімкий розвиток людського капіталу.

Тому сьогодні, так само як і 150 років тому, маємо загалом непереконливу ситуацію в суспільствознавстві, коли кожен небайдужий вигадує свою систему малозрозумілих термінів, намагаючись вигадати якомога ширші поняття для нових уявлень про природу суспільства. І всі ми бідкаємося через хаос і брак евристичних, чи то узагальнюючих теорій, які б могли сприяти новій життєстверджуючій хвилі нашого розуміння самих себе. Тобто, здається, ми-таки загубили шлях, котрим мали б йти у віднаходженні нашого власного протоколу, завдяки котрому ми існуємо як вид на землі, а відчуття хаосу підштовхує до активних дій.

Критерії віднесення виникнення празької етнокультурної спільноти до великого масштабу: 1. Постання етносу є найвищим і завершальним етапом етногенезу будь-якого народу, що свідчить про великий масштаб виникнення празької етнокультурної спільноти. 2. Таким чином виникнення празької етнокультурної спільноти є поворотним моментом в етногенетичній історії українського етносу, оскільки її носії, крім того, що вони вже були східними слов’янами, а не східними праслов’янами, вони вже представляли зародок українського етносу. 3. Лінгвістичні дані Г. Півторака свідчать, що в V – VI ст. остаточно розпалась праслов’янська етномовна спільність [8, c. 43], що припадає на часи існування празької культури. 4. Етнопсихологічна консолідація слов’ян, яка в Ранньому Середньовіччі набула значних масштабів, що знайшло втілення в усвідомленні ними належності до одного слов’янського племені, етносу. В цей історичний період на всіх слов’ян поширюється етнонім sklave, що на думку В. Барана «визначає рівень їхньої свідомості» [2, с. 272]. Оскільки український етнос повністю сформувався в більш пізніші середньовічні часи, то празька етнокультурна спільнота не була в повній мірі завершальним і найвищим етапом його етногенезу. Ця етнокультурна спільнота представляла початковий етап українського етносу в Західнополісько-волинському регіоні, тому вона стояла на більш вищому рівні етногенетичного еволюційного розвитку, ніж попереднє слов’янське населення на території України.

Таким чином, третя місія України для світу — розробка і перевірка нової моделі пост-модерної модернізації, з активною роллю громадянського суспільства.